Цікаво про Шевченка

Народні усмішки про Т.Г.Шевченка

На балу

На якомусь балу Шевченко розговорився з одним із служників і, захопившись, не помітив, як до нього підійшов сам канцлер, звичайно, із свитою. Підійшов тай каже:
- Цікаво, про що бреше цей піїта?
Шевченко схилив голову і голосно відповів:
- Говорю про доброту царя-батюшки і про вашу далекозіркість, ясновельможний пане...

Краще посередині

Помер якийсь міністр. Скрізь велись теревені про майбутні похорони і, чи буде на похоронах цар-батюшка. А коли буде, то де йтиме: перед труною небіжчика чи за нею. Спитали про це у Шевченка.
- Краще всього, - була відповідь, - щоб цар-батюшка опинився якраз посередині...

Навколо смерті

Якось Тарас Григорович у розмові із задушевним другом зізнався, що бажає царю-душителю ще трошки пожити.
-Як це так? Ненавидиш і бажаєш життя? – здивувався друг
-Що ж тут незрозумілого? – перепитав Шевченко. – Якщо цар, дай Боже, здохне, то я теж не стримаюсь і помру від радощів...

Різні суждення Поліцмейстер до Шевченка:
- Ну хто читає твою мазанину? Навіть наш цар-батюшка не розуміє опуси, які ти звеш віршами...
- Тож мені байдуже, хоча й не дивує, - відповів незламний Кобзар. - Мене здивувало б, якби цар та й зрозумів мої вірші... Проте, я кинув би писати, сам собі поламав би руки, щоб не писати, якби довідався, що мене не розуміє мій народ!

Вислови відомих діячів мистецтв про Т.Шевченка

«Він був селянський син і став князем в царстві духа. Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свобідніші степені. Він терпів десять літ від російської воєнщини, а зробив більше для свободи Росії, ніж десять побідних армій.

Доля переслідувала його ціле життя, та не покрила іржею золота його душі, не обернула його любові до людства в ненависть, ані його віри – в розпуку.

Доля не щадила йому страждань, але не стримала його радості, що била здоровим джерелом життя.

Та найкращий, найцінніший дар доля дала йому ах по смерті – невмирущу славу і вічну нову насолоду, яку дають його твори мільйонам людських сердець».

І. Я. Франко (1856-1916)

«Огненне слово його наскрізь проймало серце не тільки тих, кому близьке було народне горе, а й тих, кому й байдуже було до того. Всі дивувалися красі та силі тієї простої мови, якою Шевченко виливав свої вірші. Увесь світ став прислухатися до його мови, а на Вкраїні вірші приймали як благовісне, пророче слово».
П. Мирний (1849-1920, український письменник

Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять своє безсмертя.

О. Гончар. (нар. 1918, український письменник)